4 місяці наш НЕЗЛАМНИЙ народ мужньо змагається за незалежність, мир та щастя своєї країни! Вчора Україна отримала статус кандидата в ЄС і це тільки початок відродження, досягнень і стрімкого розвитку, тому що весь світ знає: “Українці міцні, як Азовсталь”…
24 лютого 2022 року Росія почала криваву повномасштабну війну проти України. З 5 години ранку українські міста та села почали страждати від ворожих ракет. Весь світ пам’ятає страшне попадання ракети у житловий будинок в Києві, бомбардування центру Харкова, ракета по будинку в Одесі, тоді загинула новонароджена дитина, пологовий будинок в Маріуполі, бомбу, скинуту на Драматичний театр, у сховищах якого перебували діти, та тисячі інших випадків жорстоких вбивств у Бучі, Ірпені, Гостомелі та Ворзелі.
Азовсталь… Слово від якого у кожного українця завмирає душа, а очі наповнюються сльозами. Місце, що стало серцем українсько-російської війни, адже саме там переховувалися тисячі дітей, жінок, літніх людей та військових від бомбардувань російської армії. Кожного дня українці стежили за новинами із пекла, що знаходилося в центрі Європи. Страшні фотографії не могли передати того, що там було насправді. «Азовсталь» – остання частинка України в поки ще окупованому Маріуполі, став символом української незламності, єдності та сили.
Із першого дня війни бійці полку «Азов», українські прикордонники, морська піхота, сухопутні війська, національна гвардія, поліція стояли на обороні міста Маріуполь. З кожною годиною ситуація ставала все складнішою, Росія жорстоко вбивала цивільних, не давала змоги виїхати із міста, знищувала будь-яку гуманітарну допомогу, використовувала фосфорні бомби та хімічну зброю проти українців. Володимир Зеленський, президент України, неодноразово закликав світових лідерів до сильніших санкцій, до надання нашій державі якіснішої зброї, до активних дій задля деблокади Маріуполя, задля порятунку «Азовсталі». Його слова були криком про допомогу від кожного, навіть найменшого, українця. Я впевнена, що Ви також бачили фотографії побуту наших захисників на Азові, бачили як вони підтримували один одного, бачили щасливу пару, що одружилася, а вже за декілька днів чоловік загинув, а також чули пісню «Пташки» – медика, яка рятувала побратимів, робила надскладні операції у важких умовах, без наркозу та знеболювальних.
Полк «Азов» вражає своєю силою та міцністю ще з 2014 року, коли став на захист Східної України від Росії. Вони брали активну участь у звільненні Маріуполя 13 червня 2014 року, Мар’їнки, у боях за Ілловайськ, Гранітне, Бердянське та інші міста та села. З 2016 року полки «Азову» були сформовані у Одесі, Запоріжжі, Харкові. У його рядах мужні, сильні та незламні духом герої України.
Понад 70 важких та страшних днів без продуктів харчування, води, медичних препаратів під постійними обстрілами із Градів, літаків, танків наші воїни не тільки не втратили гідності, українського менталітету, а й довели всьому світу, що наша нація має право на незалежність, суверенітет і бути повноправним членом Європейського Союзу, адже за це вже заплачена велика та кровава ціна. Кожного дня українська влада робила все, щоб врятувати населення Маріуполя. Численні поставки гуманітарної допомоги, авіаційні спроби деблокувати місто, колони із автомобілів для евакуації цивільних, щоразу обстрілювалися російською армією. З початку травня почалася операція порятунку цивільних із території Азовсталі, а вже 16 травня українські командири отримали наказ зберегти життя особового складу. Наразі у російському полоні перебуває 2449 героїв. Святослав Паламар, Денис Прокопенко, Катерина Поліщук та інші герої Маріуполя зараз знаходяться на тимчасово окупованих Росією територіях і чекають дня, коли їх звільнять, коли вони повернуться додому. Тепер ми говоримо міцний як Азовсталь.
Слава Україні.
